Чи є можливості фінансування бізнесу в умовах війни?

І до війни пошук коштів для аграріїв був непростим. Тепер же проблема відчувається особливо гостро. Передусім для тих підприємств, які зазнали збитків через бойові дії. Які є варіанти? Надіятися на себе, державу чи альтернативні джерела міжнародного фінансування?

Aggeek поспілкувався з агропідприємцями Сергієм Волошиним з Макарова, Наталією Сидорук з Іванкова та співзасновниками лізингової компанії №1 в сегменті роботи з МСБ «ЕСКА Капітал» — Сергієм Васьковим та Антоном Дядюрою.

Наталіє, розкажіть, про свій бізнес і що ви робили 24 лютого, як для вас почався цей день?

Наталія С.: Я засновниця агропідприємства з Іванкова, під Києвом, утвореного у 2010 році. Ми займаємось вирощуванням сільськогосподарської продукції: кукурудзи, соняшника, сої, пшениці, жита, ячменю. Працюємо в Київській, Житомирській та Дніпропетровській областях.

Ми були у ліжку вдома у Києві, коли о 5 годині почули перші вибухи... Іванківський район Київської області захопили вже 25 лютого. Близько 40 БТРів зайшло на нашу базу. Окупанти зробили у приміщеннях господарства командний пункт, а на горищі засіли снайпери. Людей не випускали, абсолютно всі склади перевіряли, а якщо двері не могли відкрити — підривали. Ми уявлення не мали, що робити.

Рік тому, в березні 2021 року ми побудували новісінький ангар, вартістю 1 600 000 грн. І саме в цей ангар влучила авіабомба…. Там зараз все поруйноване, наші люди залякані, все розграбоване… Окупанти забрали всі вантажні машини, тягачі, джипи, бензовози, сервер, комп’ютери, принтери і навіть чайник. Хотіли забрати ще й трактори, але наші хлопці (тракторист, водій і агроном) зметикували та підкрутили техніку, щоб трактори не завелися. Тільки вони й вціліли.

Сергію, а як у вас було?

Сергій Волошин: Ранок 24 лютого почався зі страшних вибухів та думок про те, що буде далі. Обидва наші підприємства знаходяться в Макарівському районі Київської області. Це села Андріївка, Липівка, Плахтянка. Непрошені гості прийшли швидко. Стояли зі своїми танками прямо на наших складах з продукцією і технікою. Одного механізатора розстріляли…

Сергію, поділіться детальніше, що ви втратили, а що залишилось?

Сергій Волошин: У нас затягнулася кампанія зі збору кукурудзи, тож ще у 20 числах лютого наші комбайни працювали в полях. Збирали кукурудзу, складали її та планували возити на сушку. В аграріїв часто буває, що не встигають восени зібрати урожай і переносять на зиму. Лишалось близько тисячі тонн. Але через ці події, ми не встигли її забрати, окупанти поїздили танками й зіпсували все. 

По техніці було дуже багато прильотів… Є повністю знищена техніка, є техніка, яка відновленню не підлягає, а є машини, які пошкоджені уламками ракет на відсотків 20-30%. В сумі втратили дуже багато. 

Хотіли скористатися держпрограмою, щоб отримати фінансування для відновлення всього цього. Подали безліч заявок. У всі державні банки. Але виявилося, там нові вимоги. Мізерна кількість підприємств в Україні в принципі може претендувати на отримання коштів.

Наталю, з огляду на втрати, чи проводили ви посівну?

Наталія С.: Ще й не починали. На жаль, ми втратили 800 тонн кукурудзи, всі вантажні та легкові авто, у тракторів через авіанальоти вибите скло, а поля навколо заміновані. Три дні тому працівник підірвався на міні. Озимі культури то у нас є, і насіння для посівної є, якесь обладнання збереглося, але як тут вийти в поле — невідомо.

Теж маємо проблему з грошима. Хотіли отримати кредит на посівну і дизпаливо. Звернулася до чотирьох банків. Вони просять заповнити від 11 до 17 таблиць, ще й надати документ про розлучення. Абсурд! Досі жодної відповіді.

Дійсно, з фінансуванням зараз труднощі. Антоне, Сергію, які є варіанти, щоб допомогти фермерам у таких умовах? Який вихід?

Сергій Васьков: Є державна програма фінансування. Однак працює вона повільно, через особливості роботи державних банків. Ці банки, як і будь-який приватний бізнес,  стикнулися з проблемами, коли співробітники розкидані по всій Україні чи Європі, а процеси ускладнені. Ті наші клієнти, кого ми подавали по цих програмах на рефінансування, ще досі нічого не отримали. Одна година колись – це тиждень тепер.

Проблема №2: приватні банки не поспішать кредитувати по цій програмі. Розуміння щодо того, де будуть бойові дії наразі немає. Де тилова економіка? З ким можна починати вести справи? Не зрозуміло. Держава по цій програмі гарантує лише відсотки, не тіло, а приватним банкам доведеться ж покласти свої кошти, а це ризики.

Ще є проблема №3, що порти заблоковані, а весь агроекспорт йшов саме через них. 2 порти, які залишились сукупно з залізничними шляхами задовольняють 5% від того, що було. Банкірам і фінансистам не зрозуміло, як аграрії зможуть віддавати кошти, які візьмуть на посівну, якщо не зможуть реалізувати продукцію. Нині наявної с/г продукції вистачить ще на три роки, якщо користуватися тільки доступними шляхами експорту. 

Мені здається, що банкіри прагнуть уникнути будь-яких ризиків. Але в Україні війна. Ризикують всі, цього уникнути неможливо. Тому напевно слід ризикувати?

Сергій Васьков: Нам слід розуміти, що в держави шалений дефіцит всього. В умовах війни країна потребує $5-7 млрд щомісячно. Невідомо хто буде компенсувати збитки від руйнувань і звідки брати гроші. Щодо банківської системи, то вона дуже крихка і зарегульована. НБУ вимагає стабільності від системи навіть в такі часи. І хоч багато обмежень та регулювань зараз послаблено, але все одно залишаються строгі вимоги до фінансових інституцій. Можливо банкіри й хотіли б ризикнути, але у всіх є інвестори (люди, які приносять депозити, фонди, які вкладають великі суми), і ці кошти треба повертати. А їх треба знати як повертати. Це логічні питання і логічні побоювання. Ризик має бути зрозумілим.

Поки в країні немає злагодженої системи, фінансування повною мірою не відновиться. Можна було б прокредитувати трактор у Миколаївській області, але потім прийдуть окупанти і заберуть його. То кого ми прокредитували? Російську армію? Це великі складні питання. 

Які є варіанти в цій ситуації? Які нестандартні ходи можуть бути?

Антон Д.: Очевидно, відновлення фінансування буде відбуватися повільно і важко. Стандартні традиційні механізми банківського фінансування, які існували до війни, не можуть функціонувати в сьогоднішніх умовах. Вони не пристосовані. Банківська система налаштована на деякий формалізм та процедури з дотриманням строгих вимог. І якщо зараз приходять фермери і намагаються подати документи, а їм ставлять формалізовані запитання, за звичною схемою, то реалізувати будь-що стає нереально. У людей може бракувати власного капіталу, не бути доступу до техніки чи документів, абощо. Буде дуже і дуже непросто.

Тому, скоріше за все, альтернативний інструмент фінансування в умовах війни має бути не ініціативою держави. Держава не може закрити всі питання та й не зобов’язана це робити.

Ми досить швидко почали комунікувати з нашими клієнтами та розмірковувати над тим, які нові інструменти й рішення можуть бути. Своїм коштом ми допомагали багатьом клієнтам перевезти техніку до більш безпечних регіонів. На щастя, деякі області вціліли, а частину деокупували. Ми почули багато таких самих історій, як від Наталії і Сергія. Багато трагічних історій людських втрат. І багато техніки втрачено. Клієнти починають фактично з нуля... 

Ми зрозуміли, що традиційними механізмами відновити ці господарства не вдасться. Змодулюймо ситуацію. Прийде підприємець у банк і скаже: “В мене було багато техніки, і господарство, але зараз нічого немає, останній ангар згорів, я хочу працювати, дайте кредит на купівлю техніки”. Навіть до війни з такими стартовими умовами важко було б  отримати позитивне рішення, а тепер — взагалі фантастика. 

Єдиний актив, який лишився — це знання. досвід та бажання працювати у людей. Дуже багато кому доведеться відбудовувати бізнес, починати роботу заново чи з великим мінусом на балансі. Звертатися за фінансуванням по Україні буде не дуже ефективно. В країні немає довгих грошей. Трьохрічний термін виплати по техніці — інтенсивний, який важко задовольнити. Тепер і поготів. А коли тобі треба відновлювати техніку, яка втрачена, погашати кредит і при цьому виплачувати зарплати, то термін фінансування має бути довший, а початкові ресурси для авансу — значно нижчими.

В таких умовах треба звертатися за альтернативними джерелами фінансування. До західних партнерів. Щоб створити спеціальну програму фінансування.

У нас є досвід залучення коштів від великих іноземних фондів та європейських банків. Тому виникла ідея, що нам необхідно зібрати інформацію від підприємців, які зазнали втрат, для того, щоб залучати фінансування від партнерів під ці конкретні потреби.

Якщо підходити до задачі формально і просто казати, що є потреба в тягачі, то це не справляє належного враження на європейців або американців. Люди емоційні за своєю природою, а тому для досягнення ефекту, треба показувати війну “в картинках”. І звичайним людям, і бізнесу, і посадовцям треба показувати ЩО насправді являє собою війна. Що таке реальні втрати для бізнесу. Щоб спільно з міжнародними партнерами працювати над розробкою нових програм та нових умов фінансування.

Переконаний, що через розказування історій ми зможемо досягнути кращого результату, щоб отримати саме ті умови, які потрібні в сьогоднішніх реаліях. 

Оскільки досвід у вас є, ваша задача — розробити умови цієї програми?

Сергій В.: Ми уже обговорюємо з партнерами нові формати. Сенс цієї програми в отриманні грошей на таких умовах: 

а) довгі;

б) дешеві, низька відсоткова ставка;

в) мінімальна участь підприємця, малий аванс;

г) ризик втрати техніки лежатиме на фінансовому партнері, щоб підприємець не був зобов’язаний розраховуватися з кредитором, якщо втрата трактора станеться через воєнні дії. 

Цінність нашої компанії в цьому питанні — у репутації та експертизі. Нам можна довіряти, ми відповідально розпоряджаємося коштами й чудово знаємо реалії української економіки. Згідно з умовами спецпрограми фінансування, кошти мають бути повернуті через 5-10 років, а ми будемо відповідальні за те, що це відбулося і самі кошти пішли куди треба. Вони мають бути спрямовані на результат, щоб підприємець міг відновити свою справу, а у кращому випадку і збільшити її. 

Ви хочете, що фінансові інституції брали на себе більше ризику?

Сергій Васьков: Щоб вони брали цей ризик на себе у воєнний стан. Це своєрідний аналог американської програми ленд-ліз, який діяв під час Другої Світової. Можливо ми зможемо створити її аналог для сільськогосподарської та іншої техніки. 

Що ж, ми проводимо мітап в правильний день! Сьогодні, 28 квітня 2022 року Палата Представників Конгресу США ухвалила «Закон про ленд-ліз для захисту демократії в Україні». Це безпрецедентна подія. Буде чудово, якщо вам вдасться провести перемовини та створити таку програму і для с/г техніки. По суті, ленд-ліз — це позика або оренда на вигідних умовах із символічними 5-6% річних на десятиліття, а гроші повертаються тільки якщо предмет не знищено. Я думаю, що на цій хвилі підтримки України буде дуже правильно сформувати бажання західних кредиторів також нас підтримати. А як це можна сформувати? Провести опитування?

Антон Д.: Фактично, зараз ми збираємо історії підприємців, які постраждали від війни, щоб опублікувати, підготувати звіт по них і в прийнятному форматі доносити до західних партнерів. Програма повинна мати масовий характер, але стоятимуть за нею конкретні історії конкретних людей. Кожен аграрій має можливість поділитися своєю індивідуальною історією.

Зараз унікально жахливий час, але й з унікальними можливостями. Ми маємо не покладати рук і звертатися за допомогою, шукати нові шляхи співпраці, яких не існувало. Бо ми бачимо, що нині з’явилося багато чого, чого світ не знав у 21 столітті. 

І хоча можливо ми трохи романтичні у своїх очікуваннях, але я думаю, що якщо ми постараємося, скористаємося нашим досвідом ведення переговорів, структурування фінансових угод, залучення коштів + додамо емоційну складову, — нам вдасться створити довгостроковий фінансовий продукт з привабливими умовами.

Наше уявлення про те, що саме потрібно аграріям — не до кінця сформоване. Фермер зараз дивиться по сторонах і намагається зрозуміти, яка ринкова кон’юнктура в нових умовах, чи актуально саджати кукурудзу, чи краще робити консерви? Які є виходи, щоб продовжити функціонувати.

Єдине, що ми знаємо точно, так це те, що в таких країнах, як Данія, обсяг фінансування в десятки разів більший, ніж в Україні. Навіть до війни. Отже, український потенціал того, що можна зробити в рослинництві, тваринництві та переробці — величезний. Ми хочемо скористатися моментом, поки весь світ дивиться на Україну, щоб звернути увагу: дивіться в нас є люди, які готові працювати вдвічі більше, щоб стати на ноги, є земля і клімат. Дайте нам ресурси. Ми не просимо безкоштовно, дайте фінансування, щоб ми могли працювати в реальних умовах. Без необхідності повертати кредит завтра чи через пів року.

Які вимоги до учасників програми?

Сергій Васьков: Жорстких вимог не буде. Програма розрахована не на агрохолдинги, а на дрібних та середніх аграріїв. До війни ми концентрувалися на фінансуванні МСБ, фермерів від 20 га до 1000-2000 га. Без різниці юрособа чи фізособа. Щодо техніки, — ми не знаємо, чи це буде фіксований перелік доступної техніки, чи під потреби. Скоріше за все, це буде вживана техніка, але на лояльних умовах. 

Яка кінцева мета цієї програми?

Сергій Васьков: Відновити український бізнес, допомогти йому відновитися, щоб підтримувати українську економіку в життєздатному стані. Це не менш важливо для держави, ніж боротьба на воєнному фронті.

Коли потенційно вона зможе запрацювати?

Антон Д.: Десь за 2 тижні ми зможемо зібрати історії. Створимо спеціальну сторінку і робитимемо презентації партнерам, розповсюджуючи інформацію.

Скоріше за все, повернутися до довоєнного режиму життя у 2022-му нам не вдасться. Тож чим раніше ми це зрозуміємо, тим швидше перебудуємо процеси й розробимо стратегію на майбутнє.

Я довго спостерігаю за тим, як працює Данія. Їхній виторг на тисячу гектарів у 2,5 раза вищий, ніж в аналогічних підприємств в Україні. Тому що вони працюють не за схемою продажу кукурудзи в Китай, а системно. Займаються тваринництвом (свині) і продають все пов’язане з ними: корми, технології виробництва, м’ясо і переробку м’яса. 

Наша мета:

  • Відновлення роботи бізнесу;
  • Збільшення доданої вартості і виторгу з гектару;

Після війни, багато земель ми не зможемо обробляти. Тож слід збільшувати виторг з гектара, йти в переробку, щоб збільшувалася додана вартість продукції. Розвивати різні галузі виробництва, а не лише експорт сировини. Ці всі питання будуть виникати і цього року, і в наступних. Це має бути наш шлях подальшого розвитку.

Це не просто мрія, а нова реальність, яку ми можемо створювати прямо зараз. Так було і під час війни: спочатку Німеччина не хотіла накладати санкції, а тепер “штампує” повними пакетами. Давала тільки каски, а тепер відправляє важку артилерію. Наша задача — прокласти шлях, проштовхнути цю тему. Розказати історії фермерів, донести і показати, що треба діяти ІНАКШЕ. 

***

Форма для заповнення, якщо ваше підприємство постраждало від війни і ви готові поділитися своєю історією: https://eskafinance.com/forma-informacii

Дайте відповідь на кілька простих запитань і прикріпіть фото.

Історії будуть сформовані у звіт і передані партнерам. А коли програма фінансування буде запущена, ви зможете претендувати на отримання коштів у першу чергу.